Дорсопатія попереково крижового відділу хребта: симптоми, рекомендації при лікуванні

Під дорсопатіямі розуміється група захворювань сполучної тканини і кістково-м’язової системи, головним симптомом яких є періодичний біль в тулубі та кінцівках. Найбільш поширеним представником цієї групи є дорсопатія попереково-крижового відділу хребта.

Взагалі допоспатіі є дуже поширеним видом патології, яким страждає практично кожна друга людина, при тому, що в перебігу життя вона проявляється практично у кожного. Хоча епізоди болю в спині, викликаної цим захворюванням, є короткочасними, у деяких пацієнтів хвороба може приймати хронічну форму, яка супроводжується постійним болем і призводить до тривалої непрацездатності.

Основною причиною появи дорсопатии попереково-крижового відділу хребта є остеохондроз. Сам остеохондроз являє собою дегенеративний процес, що відбувається в міжхребцевих дисках, в який поступово втягуються міжхребцеві суглоби, тіла хребців і зв’язковий апарат хребта. Але сам дегенеративний процес є тільки передумовою болю, а не її причиною.

Варто відзначити, що саме прояви остеохондрозу хребта є причиною більшості захворювань периферичної нервової системи. При цьому вираженість хвороби на рентгенограмі і клінічна картина захворювання часто практично незалежні один від одного, до половини людей з вираженими змінами в хребті взагалі ніколи не відчувають болю в спині.

Поширені фактори ризику

Найбільш поширеними факторами ризику є:

• спадкова схильність, яка реалізується через особливості конституції людини (імунологічної, гормональної, психогенної, біохімічної і т.д.);
• статичні і динамічні перевантаження під час роботи, особливо при знаходженні в незручних поза. В даному випадку може також позначатися незнання або невиконання найпростіших ергономічно обгрунтованих прийомів виконання робочих операцій, положень тіла і т.д .;
• відсутність фізичної активності (регулярних занять фізкультурою, сидячий спосіб життя), різкі зміни фізичних навантажень, епізодичні серйозні фізичні навантаження у людей, які ведуть малорухливий спосіб життя;
• порушення постави і захворювання хребта (кіфосколіоз, сколіоз, сутулість);
• надмірна вага, часті простудні захворювання;
• шкідливі звички (куріння, алкоголь), зайва пристрасть до прянощів, солінь, копченої та смаженої їжі.

Прояви і види болю при дорсопатии

Клінічно остеохондроз проявляє себе в більшості випадків у вигляді рефлекторного синдрому, зрідка — компресійного. У переважній більшості випадків відбувається ураження попереково-крижового відділу хребта, чим і викликана «популярність» саме цього типу дорсопатии.

Розрізняють такі види болю:

• локальні;
• проекційні;
• корінцеві (радикулярні);
• болю, що з’являються в в результаті м’язового спазму.

Локальні болі зазвичай є постійними, дифузійними, при цьому вони мають центр в області поразки хребта. Також характер болю може змінюватися при зміні пози або положення тіла.

Проекційні болю мають інший характер, вони є поширеними. При цьому проекційні болю набагато більш дифузно, схильні до поверхневого поширенню, але за характером і інтенсивності дуже близькі до локальних.

Корінцеві болі носять прострілюючий характер. Зазвичай корінцеві болі — тупі і ниючі, але вони можуть значно посилюватися при русі, в результаті чого біль може стати гострою. Корінцеві болі майже завжди «віддають» в кінцівки. Посилюватися такий біль може при русі і при провокують факторах, таких як кашель, чхання, напруга.

Зараз велике значення приділяють больового синдрому, що виникає в результаті м’язового спазму. При цьому причиною болю є не тільки спазм, але і існування в тригерних точок і ділянок гіпертонусу в напружених м’язах. При цьому такий больовий синдром може бути взагалі не пов’язаний з остеохондрозом.

Характерні симптоми хвороби

Найбільш помітні симптоми дорсопатии попереково-крижового відділу хребта — біль в поперековому відділі, відчуття тяжкості в області спини. При цьому, як ми вже говорили вище, біль може носити абсолютно різний характер, вона може виявлятися на своєму шляху, нахилах або поворотах, може бути постійною, часто біль носить «прострілюючий» характер. Також може з’явитися нудота, запаморочення, в деяких випадках з’являється шум у вухах.

Принципи діагностики захворювання

Спочатку лікарем проводиться збір скарг та загальної інформації, в результаті якого встановлюється:

• локалізація і іррадіація болю;
• залежність болю від руху і положення тіла;
• переносилися чи раніше травми і захворювання хребта (доброякісні та злоякісні пухлини і т.д.);
• емоційний стан пацієнта.

В цьому випадку обстеження направлено на те, щоб виявити інфекційні процеси, поява новоутворень (злоякісних або доброякісних) і соматичних захворювань, які можуть проявляти себе болем в хребті. При неврологічному обстеженні проводиться оцінка емоційного стану хворого, визначається, чи мають місце паралічі, парези, випадання рефлексів, розлади чутливості. Також перевіряється локальна болючість, обсяг руху в кінцівках і досліджується рухливість хребта.

Після цього проводяться додаткові дослідження, метою яких є уточнення діагнозу:

• рентгенографія хребта, яка проводиться в кількох проекціях;
• біохімічний і загальний аналізи крові;
• комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія хребта.

За отриманими результатами лікар може поставити точний діагноз і призначити лікування.

Рекомендації при лікуванні дорсопатии

Дорсопатія може протікати в одній з трьох форм:

• гострої (до 3-х тижнів);
• під-гострою (3-12 тижнів);
• хронічної (понад 12 тижнів).

В першу чергу лікування покликане зменшити або повністю зняти больовий синдром, що виникає при хворобі. Основними рекомендаціями на цьому етапі є: обмеження фізичної активності, використання нестероїдних протизапальних препаратів, міорелаксантів. При хронічному болі перелік доповнюється реабілітаційними програмами, дозованої і поступово збільшується фізичної рухової і фізичною активністю, сном на спеціальному ортопедичному матраці, навчанням індивідуальним рухового режиму, який підбирається під конкретного хворого в залежності від показань.

Варто зазначити, що до лікування дорсопатии потрібно підходити комплексно, не можна обмежуватися тільки медикаментозним лікуванням, оскільки в цьому випадку ослабне м’язовий корсет спини, що призведе до нових проявів хвороби або появи нових хвороб хребта. З іншого боку проводити заняття ЛФК в такому стані хворий не може. Перші кілька днів потрібні для того, щоб зняти запалення і всі супутні йому фактори, а також значно зменшити больовий синдром.

Стандартна схема лікування при гострого болю в спині

З 1 по 3 день: строгий постільний режим,

З 3 по 10 день: напівпостільний режим, знеболюючі процедури по годинах, міорелаксанти, фізіотерапія, помірні фізичні вправи.

З 10 по 20 день: помірний режим з обмеженням активності, знеболюючі процедури, лікувальна фізкультура, масаж, мануальна терапія.

З 20 по 40 день: активний режим, знеболювання тільки в разі потреби, активна лікувальна фізкультура.

Така схема є стандартною, але не може застосовуватися саме в такому вигляді для кожного конкретного випадку. Лікування дорсопатии має обов’язково проводитися лікарем після проведення повноцінного дослідження, при цьому обов’язково повинна враховуватися форма захворювання і його перебіг.

Лікування гострої дорсопатии

• постільний режим (на твердій поверхні або спеціальному ортопедичному матраці) протягом 1-3 днів;
• легке сухе тепло або холод;
• на кілька днів — корсет;
• нестероїдні протизапальні препарати;
• анальгетики;
• міорелаксанти;
• локальна терапія;
• блокада місцевими анестетиками — за показаннями лікаря.

Після стихання процесу хворий проходить фізіотерапевтичне лікування, масаж і мануальну терапію.

Слід зазначити, що абсолютно неприпустимо самостійне лікування, вибір препаратів і процедур повинен здійснюватися лікарем. Навіть поради вже видужали і добре пам’ятають своє лікування людей не є аргументом — конкретні препарати, як і сам курс лікування, визначає лікуючий лікар в залежності від стану хворого, форми і перебігу захворювання.

Лікування загострення хронічної форми

У цьому випадку призначаються:

• нестероїдні протизапальні препарати;
• локальна терапія (блокади, мазі);
• знеболюючі;
• міорелаксанти;
• хондропротектори.

При стиханні загострення призначають немедикаментозні методи лікування, збільшення рухової і фізичної активності, проводиться корекція психологічного стану, для чого застосовується групова й індивідуальна психотерапія, антидепресанти. Також потрібно забезпечити формування нового рухового стереотипу у хворого.