зміст:
- Захворювання, що провокують вестибулярні розлади
- Діагностика і лікування
Вестибулярні розлади (вестибулопатія, вестибулярний синдром) — це порушення вестибулярної системи, що відповідає за орієнтацію людини в просторі і за підтримку почуття рівноваги, які призводять до запаморочення, сплутаність свідомості, нестійкості положення тіла. На додаток може спостерігатися нудота з нападами блювоти, почуття тривоги, діарея, зміни частоти скорочень серця і кров’яного тиску.
Причиною виникнення вестибулопатии можуть служити різні захворювання, проблеми у внутрішньому вусі або мозку, а також прийом певних ліків. Нерідко до подібних порушень призводять зміни в організмі, пов’язані з його старінням.
Захворювання, що провокують вестибулярні розлади
Найбільш часто зустрічається причиною розвитку вестибулярних розладів є такі захворювання:
- Доброякісне позиційне запаморочення. Виявляється в короткому, досить інтенсивному епізодичному запамороченні, що виникає в результаті зміненого положення голови. Може виникати після невритів, перенесених травм голови, а також при вікових змінах організму.
- Інфаркт лабіринту. Дане захворювання характеризується несподіваною втратою слуху і вестибулярної функції, як правило, йому більше схильні до похилого віку. Пацієнти більш молодого віку можуть страждати інфарктом лабіринту при гіперкоагуляції або при наявності атеросклеротичних судинних захворювань.
- Лабіринтит. Характеризується запаленням в перетинкової лабіринті, яке можуть викликати бактерії або вірус. При наявності вірусної інфекції спостерігається запаморочення, як при вестибулярному невриті, який поєднується з кохлеарними порушеннями.
- Вестибулярний нейронів. В даному випадку нерв пошкоджується через наявність вірусної інфекції (герпесу). Зазвичай хвороба наздоганяє восени або навесні, коли організм людини найбільш ослаблений і схильний до ГРЗ. Симптомами вестибулярного нейроніта є: запаморочення, що не приводить до втрати слуху, нудота і напади блювоти. Тривати такий стан може до декількох тижнів, потім симптоми почнуть повільно зникати. Дане захворювання може протікати на тлі доброякісного позиційного запаморочення.
- Хвороба Меньєра. При ній виникають проблеми з внутрішнім вухом, які проявляються в епізодичних запамороченнях, шумі і відчутті тиску в вухах, в приглухуватості. Починається з порушення слуху на більш низьких частотах і поступово прогресує на більш високі. Супроводжується нудотою і блювотою, які не припиняються кілька годин.
- Мігрень. Напади мігрені часто нагадують напади хвороби Меньєра, проте порушення слуху в даному випадку спостерігається не так часто. Супроводжується шумом у вухах, запамороченням, світлобоязню і фонофобією.
- Хвороба «вивантаження». У людини починає крутитися голова після висадки його з якогось транспортного засобу (автомобіля, човна) і не перестає, незважаючи на те, що він вже повернувся в стабільне середовище.
- Інші захворювання, пов’язані з травмами голови або інтоксикацією лікарськими препаратами, а також захворювання ЦНС і опорно-рухового апарату.
Методи діагностики та лікування
Діагностувати вестибулярні розлади вкрай складно, оскільки причини їх виникнення можуть бути дуже різними: як відомо, це не тільки захворювання, але ще і ліки. Тому дуже важливо звернутися за допомогою до досвідченого висококваліфікованого лікаря, який зможе скласти повну картину захворювання і призначити відповідний лікувальний курс. Самолікування в даній ситуації може лише погіршити стан хворого і привести до незворотних наслідків.
Перш за все, діагностика вестибулопатии передбачає обстеження у ЛОР-лікаря, який на підставі історії хвороби, скарг пацієнта і огляду його вуха призначить подальший план обстеження. Це можуть бути лабораторні дослідження, спеціальне тестування (аудіометрія і електроністагмографію), а також методи нейровізуалізації (КТ та МРТ). Останнім часом досить поширеними є такі методи як тестування вестибулярної авторотації, комп’ютерно-динамічне візуальне тестування, а також метод ВВП.
На лікування синдрому вестибулопатии, в першу чергу, впливає його генез. Першим кроком є виключення захворювань головного мозку і травм. Лікування буде призначено в залежності від патогенезу вестибулярних розладів.
Іноді потрібно вплинути на зовнішні чинники повсякденному житті: обмежити поїздки в ліфті, автомобілі і так далі. У разі доброякісного позиційного запаморочення рекомендовано виконувати прості рухи, наприклад, маневр Еплі, що сприяє вивільненню отоконій в півколових каналах. Лікування хвороби Меньєра передбачає внести зміни в раціон: обмежити вживання в їжу солі, кофеїну та алкоголю. Також корисно позбутися паління.
Побороти запаморочення можна за допомогою народних засобів, які нерідко виявляються більш безпечними і ефективними, ніж медикаменти.
Якщо легші методи лікування ефекту не надали, то доведеться вдатися до антибіотиків, а в найбільш важких випадках — до хірургічної операції. Своєчасне звернення до лікаря допоможе не допустити оперативного втручання.