зміст:
- причини розвитку
- Як виявити захворювання
- види хвороби
- діагностування
- правильна терапія
Арахноидит — це захворювання, яке ніколи не буває первинним. Інфекція в павутинну оболонку спинного мозку потрапляє не по кровоносній системі, так як ця оболонка не має власних судин. Зараження відбувається при переході мікроорганізмів з твердої або м’якої оболонки мозку. Тобто дане захворювання зовсім не рідкість при іншому інфекційному ураженні мозку, яке називається епідуріт, при якому запалення розвивається в епідуральний простір хребетного стовпа.
Причини виникнення
Епідуріт — це тільки одна з можливих причин арахноїдиту. Існує ще чимала кількість самих різних хвороб, які дають в результаті таке серйозне ускладнення.
- Гострі захворювання пазух носа.
- Хронічні захворювання пазух носа.
- Хронічна інтоксикація алкоголем.
- Хронічне отруєння свинцем.
- Отруєння миш’яком.
- Травми хребта.
- Енцефаліт.
- Пухлини злоякісні і доброякісні.
- Хронічний гнійний отит.
- Лабіринтит.
- Гнійний менінгіт.
- Абсцес головного мозку.
Однак, найчастіше причина арахноїдиту так і залишається нез’ясованим ой . Під час цієї недуги відбувається сильне потовщення і помутніння павутинної оболонки. У важких випадках фахівець може виявити і фіброідних накладення. Якщо хвороба не почати лікувати вчасно, то воно викликає спайки між павутинною і судинної оболонками. А це зазвичай призводить до порушення струму спинномозкової рідини. При цьому нерідко утворюються арахноїдальні кісти.
Як розпізнати недугу
Осередкові симптоми залежать від того, де саме розташоване запалення павутинної оболонки. Це можуть бути епілептичні припадки, зниження гостроти зору, рясне потовиділення, ціаноз кінцівок, спрага, зниження нюху.
Як бачимо, симптомів у цього непростого недуги дуже і дуже багато, та й саме захворювання ніколи не починається раптово. Воно протікає в підгострій формі з поступовим переходом в хронічну.
види захворювання
Найбільш часто зустрічається церебральний арахноїдит, тобто в процес втягується павутинна оболонка головного мозку. І найчастіший симптом — головний біль. При цьому нерідко порушується нормальна циркуляція ліквору, що приводить і до інших більш серйозним симптомів.
Ще один поширений ознака даного виду арахноидита — це парези і паралічі, а також зниження або повна відсутність чутливості в ногах або руках. У рідкісних випадках можуть розвинутися епілептичні припадки. У більш важких проявах хвороби розвивається епілептичний статус.
Крім церебрального арахноидите, лікування якого варто почати якомога раніше, зустрічаються запалення павутинної оболонки підстави мозку, задньої черепної ямки, оболонок спинного мозку.
діагностика
У деяких випадках потрібен певний час для того, щоб поставити правильний діагноз. Перш за все, потрібно обов’язково виключити пухлину головного мозку, так як при цій хворобі спостерігаються ті ж самі симптоми. Обов’язково проведення оглядової краніограмми, за результатами якої найчастіше і ставиться правильний діагноз і призначається лікування.
При проведенні дослідження спінальної рідини в ній виявляється невелике підвищення числа лімфоцитів. Під час пункції рідина витікає під високим тиском і це — ще одна ознака арахноидита. Однак вирішальне значення в діагностиці мають комп’ютерна та магнітно-резонансна томографії.
Потрібно провести і опитування самого пацієнта, адже запалення павутинної оболонки мозку найчастіше виникає після перенесённоё інфекції, а це в більшості випадків отит, гайморит та інші гнійні захворювання пазух носа.
правильна терапія
Арахноидит ні в якому разі не можна лікувати народними засобами. Це дуже серйозне захворювання, і тут допомогти може тільки фахівець, який не дасть розвинутися ускладнень. Але ж якщо захворювання залишити без уваги, то через деякий час пацієнт може стати інвалідом.
У лікуванні хвороби застосовуються протиалергічні препарати, такі як супрастин, тавегіл, піпольфен. Застосовуються і біогенні стимулятори для розсмоктування спайок. Це алое, ФіБС, лидаза. При підвищенні внутрішньочерепного тиску до лікування додаються сечогінні засоби. Якщо ж призначена терапія не дає ніякого результату, проводиться хірургічне лікування.
Навіть після лікування пацієнти нерідко отримують III групу інвалідності. Якщо у людини відбуваються часті напади епілепсії, він отримує II групу. А ось I групу отримують ті, у кого захворювання призвело до сліпоти.