Що таке спинна сухотка і як з нею боротися?

Сухотка спинного мозку (спинна сухотка) є формою сифілісу, яка проявляється в найбільш пізньому періоді захворювання. При даному захворюванні відбуваються дегенеративні зміни, при яких розвивається хронічне запалення і відбувається прогресуюча дегенерація в задніх стовпах і корінцях спинного мозку. Відмінною рисою цього захворювання є те, що воно розвивається через 15-20 років після первинного інфікування. Зараз це захворювання зустрічається дуже рідко.

Свою назву захворювання отримало за «всихання» задніх стовпів спинного мозку. Як виглядає вплив такого захворювання, як спинна сухотка, можна побачити на фото.

Про симптоми і перебіг хвороби

Слід враховувати, що виділяють 3 стадії розвитку такого захворювання, як спинна сухотка, симптоми на кожній з них різні.

Перша стадія — неврологічний, при якій відбувається ураження гангліїв та нервових волокон. У цьому випадку симптоми досить характерні для уражених нервових корінців, з’являються відповідні їм больові синдроми, також можуть розвиватися і порушення в роботі деяких внутрішніх органів. Дані прояви поступово наростають.

Друга стадія — атактична, при ній до вже описаних вище проявів додається сенситивна атаксія. В даному випадку сухотка спинного мозку призводить до того, що з’являються досить характерні симптоми — зникає відчуття опори під ногами, із-за чого починає змінюватися хода. Пацієнт підсвідомо намагається «намацати» опору, тому «штампує» кожен крок. Одним із симптомів цієї стадії є також розвиток гіпотонії м’язів.

Третя стадія — паралітична. На цій стадії починається арефлексія сухожиль в ногах, з-за чого поступово втрачається м’язово-суглобова чутливість. У результаті пацієнт втрачає відчуття тіла, відповідно втрачається здатність пересуватися.

Зрозуміло, що нас більше цікавлять симптоми ранніх стадій розвитку хвороби, адже вже з другої стадії відбуваються серйозні порушення, тому давайте їх розглянемо докладніше.

Для ранньої стадії розвитку хвороби найбільш характерні неврологічні і чутливі розлади. Так, це може бути корінцева гіперестезія і гіпестезія, больові синдроми, спричинені ураженням нервових корінців, сегментарні парестезії. Больові відчуття в цьому випадку зазвичай з’являються несподівано, без видимих причин, мають пронизуючий або стріляючий характер і локалізуються в ногах і нижньої частини спини. Ще на ранніх стадіях розвитку хвороби відзначаються порушення (зниження) сухожильних рефлексів, при цьому спочатку слабшають колінні, а потім п’яткові рефлекси.

Одним з поширених симптомів даного захворювання є зіничні розлади. Це може бути зміна форми зіниць, анізокорія, міоз, млявість реакції на світло. Через час може розвинутися атрофія зорових нервів, що може призвести до сліпоти через кілька місяців.

Також однією з ознак розвитку сухотки є виражене загальне схуднення, витончення шкіри, випадання зубів і волосся, поява прободающих виразок стоп. Правда, ці симптоми «розтягнуті» у часі, тому на ранніх етапах розвитку захворювання їх складно помітити. А от одним з найбільш характерних для даного захворювання симптомів є табетические кризи, при яких спостерігаються несподівані напади болю у внутрішніх органах, які супроводжуються порушенням їх роботи.

Останнім часом це захворювання рідко зустрічається в «чистому» вигляді, набагато частіше воно протікає малосимптомно, приймаючи «стерті» форми. При цьому прогресує хвороба в цьому випадку дещо повільніше.

Про діагностуванні та лікуванні сухотки спинного мозку

Діагностувати дане захворювання лікарям досить складно

Слід зазначити, що діагностувати дане захворювання лікарям досить складно, при цьому діагноз може бути підтверджений лише дослідженням цереброспінальної рідини. У будь-якому випадку лікарю необхідно перед постановкою точного діагнозу виключити відразу кілька можливих захворювань. Зокрема, необхідно виключити синдром Эйди, поліневропатію і вроджену арефлексию. Втім, для кваліфікованого лікаря в комплексі з даними аналізів це не складе великої праці.

При такому захворюванні, як спинна сухотка, лікування досить банальна — застосовується пеніцилін за спеціальними схемами, які повторюються циклами. Пеніцилін може бути замінений (у разі алергії) еритроміцином або тетрацикліном.

Також застосовуються протисудомні препарати. Але проблема в тому, що лікування потребує ендолюмбального введення препарату, яке поєднується з пероральним та внутрішньом’язовим прийомом антибіотиків, а також пиротерапией, яка дозволяє подолати гематоенцефалічний бар’єр.

Саме ендолюмбального введення препарату часто стає каменем спотикання, оскільки воно практично неможливо у багатьох закладах через відсутність персоналу, який має право виконувати цю операцію.

Рішенням проблеми іноді може бути застосування препаратів альтернативної антибактеріальної терапії, які можуть проникати через ГЕБ, але тут виникають інші труднощі, оскільки офіційна медицина не підтримує такі методи лікування.

Вкрай важливо почати лікування якомога раніше, оскільки вже відбулися порушення часто виявляються незворотними.