Дегенеративно дистрофічні зміни грудного відділу хребта — яке лікування?

Грудний відділ хребта людини турбує досить рідко. Але зовсім не тому, що там ніколи не виникає проблем. Дегенеративно-дистрофічні зміни грудного відділу хребта не є таким уже рідкісним явищем, просто часто вони досить «мовчазні», і не надто старанно заявляють про себе.

Що являє собою грудний відділ хребта?

Це 12 хребців, які суглобами сполучаються з ребрами. Ребра, у свою чергу, з’єднуються попереду, створюючи досить міцний каркас, в якому ховаються внутрішні органи грудної клітини. Зрозуміло, що подібний каркас повинен бути достатньо жорстким з усіх боків. Саме тому даний відділ хребта дуже обмежений в рухливості.

Таке обмеження накладається двома факторами:

• відносно невеликою висотою міжхребцевих дисків;
• специфікою остистих відростків хребців, які дещо довші, ніж в інших відділах, і складаються «черепицею».

Завдяки майже повній відсутності рухливості в даному відділі, міжхребцеві диски практично ніколи не зазнають надмірних навантажень, з якими доводиться регулярно стикатися поперековому та шийному відділах.

Як розвиваються дегенеративно-дистрофічні зміни в грудному відділі?

Завдяки тому, що рухливість цього відділу невелика, міжхребцеві диски в цьому відділі отримують меншу навантаження і мають менше шансів травмуватися. Відповідно і дегенеративно-дистрофічні процеси тут розвиваються значно повільніше. Крім того, природна вигинання тому грудного відділу хребта розподіляє навантаження таким чином, що вона в основному припадає на бічні і передні відділи хребців.

З одного боку це плюс, оскільки знімається навантаження з міжхребцевих дисків, а отже і ризик появи протрузій і міжхребцевих гриж зменшується. Зате остеохондроз може «розвернутися» в повну силу – саме в тих місцях, які володіють мінімальної рухливістю і зазнають максимальні навантаження, починають утворюватися остеофіти.

Зокрема, найчастіше остеофіти утворюються в бічних і передніх відділах хребців. На задній частині хребців остеофіти розвиваються значно рідше.

Як виявляються ці процеси в грудному відділі?

Цікавий також той факт, що розвиток в грудному відділі хребта, остеохондрозу, наприклад, часто відбувається без прояву виражених симптомів. Так відбувається тому, що в районі бічних і передніх відділів хребців немає оболонок спинного мозку і нервових корінців. Таким чином, остеохондроз може вразити практично весь грудний відділ, «спаявши» його в єдине нерухоме освіту, а біль так і не з’явиться.

Те ж саме можна сказати і про таке рідкісне явище в грудному відділі хребта, як міжхребцеві грижі. Як ми вже говорили, диски тут страждають від надмірних навантажень не так часто, тому і грижі з’являються дуже рідко. Та й сама міжхребцева грижа у більшості випадків не призводить до компресії нервових корінців, а тому протікає практично безсимптомно.

Але в деяких випадках з болями в даному відділі людям стикатися все ж доводиться. Найчастіше такі болі говорять про те, що дегенеративно-дистрофічний процес дістався до міжхребцевих суглобів. Можливо також розвиток спондилоартрозу, а також остеоартрозу в поперечно-реберних зчленуваннях і реберно-позвонкових суглобах. Подібні проблеми призводять до звуження міжхребцевих отворів. Саме в цьому випадку може статися компресія як самих нервових корінців, так і симпатичних нервових волокон.

Якщо відбувається здавлювання нервових корінців, то розвивається больовий синдром у зоні «дії» ураженого нерва. А ось при компресії симпатичних нервових волокон ситуація дещо складніше. Оскільки саме вони регулюють роботу деяких внутрішніх органів, то їх компресія може призвести до порушення роботи даних органів.

Крім того, роздратування таких нервових волокон може відбуватися без серйозних больових відчуттів, тому є ризик, що буде поставлений неправильний діагноз, а значить і лікування буде підібрано неправильне, а просто симптоматичне, яке просто не зможе дати стійкого позитивного ефекту.

У будь-якому випадку, найчастіше пацієнти скаржаться на біль в межлопаточной області, або ж на болі, що поширюються по ходу грудного відділу хребта. Характерним є і той факт, що ці болі різко посилюються при диханні та рухах. Крім того, в тих випадках, коли відбувається компресія нервового корінця, може розвинутися міжреберна невралгія. У цьому випадку біль приймає оперізуючий характер, вона розвивається по ходу ураженого міжреберного нерва. Також з’являються порушення чутливості в ураженій зоні.

Зокрема, можуть з’явитися відчуття повзання мурашок, оніміння або посилення чутливості, відчуття печіння. Не рідкістю є і розлади роботи внутрішніх органів. Наприклад, можуть з’явитися порушення в роботі печінки, шлунково-кишкового тракту, в деяких випадках порушується навіть функція сечового міхура.

Особливо неприємними є болі, які практично не відрізняються від болю при стенокардії. При цьому «схожість» настільки велика, що часто ставляться неправильні діагнози, які потім не підтверджуються лабораторними дослідженнями. У підсумку процес діагностування сильно затягується.

Методи лікування

Зазвичай перевага віддається консервативним методам лікування. Хірургічне втручання потрібно вкрай рідко, його застосовують тільки в тих випадках, коли вищевказані зміни починають серйозно позначатися на роботі внутрішніх органів людини. Але і в цьому випадку доцільним є первісна спроба позбутися від проблеми з допомогою консервативних методів лікування.

Слід також пам’ятати, що хірургічне втручання в області хребта само по собі несе певний ризик навіть у наш час, коли розроблені і успішно застосовуються різні мікрохірургічні методи.

Консервативний метод лікування

В цьому випадку перевага віддається всіх можливих способів лікування, які дають можливість уникнути операції. Оскільки все ж найчастіше доводиться стикатися саме з лікуванням остеохондрозу, то методику консервативного лікування іменного цього захворювання ми і розглянемо. Варто також відзначити, що більшість захворювань хребта і суглобів лікуються приблизно однаковими методами, відмінності зазвичай проявляються в наявності деяких специфічних препаратів. Наприклад, при захворюваннях суглобів активно використовуються

Лікування починається зазвичай з декількох днів постільного режиму. При цьому такий режим не скасовується відразу, рухова активність людини має відновлюватися поступово, відповідно з поліпшенням загального стану пацієнта.

Основним препаратом, який застосовується в такій ситуації, є нестероїдні протизапальні препарати. Вони дають можливість зняти запалення і набряк, завдяки чому зменшується компресія нервового закінчення, а відповідно – слабшає або повністю відступає біль. Ці препарати досить ефективні, але лікар повинен чітко порівнювати очікувану від них користь з терміном застосування та дозами препарату, оскільки вони мають дуже неприємні побічні ефекти, які позначаються, звичайно, в першу чергу на роботі шлунково-кишкового тракту.

При необхідності можуть використовуватися анальгетики та інші знеболюючі препарати. Але в цьому випадку пацієнт повинен розуміти, що відсутність больового синдрому зовсім не є ознакою повного одужання – це просто тимчасовий ефект від дії ліків. Вони потрібні в першу чергу для того, щоб поліпшити загальний стан пацієнта. Надмірно активні рухи в такій ситуації завдають додаткової шкоди.

Після того, як біль вдалося усунути, або серйозно зменшити, а запалення і набряк пройшли, починається наступний етап лікування. У цьому випадку для відновлення нормальної роботи м’язового корсета і зв’язкового апарату, а також усунення залишкових больових відчуттів використовуються різні фізіотерапевтичні методи, а також масаж і лікувальна гімнастика.

Слід зазначити, що лише два останніх методу давно і в повній мірі довели свою ефективність. Але й при цьому необхідно пам’ятати, що масаж повинен виконуватися кваліфікованим фахівцем, а вправи ЛФК повинні підбиратися лікарем під ваш індивідуальний випадок.