Ригідність потиличних м’язів — в яких випадках розвивається і як лікувати?

зміст:

  • Коли таке трапляється
  • Інсульт та менінгіт
  • інші захворювання
  • лікування

Ригідність потиличних м’язів — симптом, який говорить про те, що у людини є підвищений тонус шийної мускулатури, при якому неможливо привести голову до грудей. Виявити такий стан досить просто. Для цього пацієнт повинен розслабити голову і шию, а лікар долонею, яку потрібно покласти на потилицю, спробує привести його підборіддя до грудей. Якщо під час цього тесту між підборіддям і грудьми залишається відстань, то воно і буде говорити про таку патології. Величина цього простору вимірюється в сантиметрах, а позитивний симптом записується із зазначенням цієї величини.

zatil-m


Коли таке трапляється

Цей симптом може бути помічений при багатьох неврологічних патологіях, наприклад:

  1. Інсульті.
  2. Енцефаліт.
  3. Менінгіті.
  4. Паркінсонізмі.
  5. Травматичних ушкодженнях шиї.
  6. Кривошиєві.

Якщо цей стан супроводжується головними болями і запамороченням, то лікар може припустити таке серйозне захворювання, як абсцес головного мозку. Цей діагноз зазвичай підтверджується і іншими симптомами:

  1. Блювотою.
  2. Нудотою.
  3. Лихоманкою.
  4. Болем при нахилі голови.

При цьому пацієнт не зазначає будь-яких травматичних ушкоджень головного мозку, тобто падінь, автомобільних аварій, ударів головою. Однак найчастіше ригідність м’язів потилиці зустрічається при іншої хвороби — енцефаліт, який є наслідком менінгококової інфекції. Ця хвороба також має свою симптоматику, крім гіпертонусу, а саме інтоксикацію, головний біль, блювоту, нудоту, підвищену температуру тіла, світлобоязнь. При цих проявах обов’язково призначається лікування у вигляді антибіотиків, проте для підтвердження діагнозу пацієнт повинен здати біологічний матеріал на дослідження, а це спинномозкова рідина, яку одержують під час пункції спинного мозку.

Інсульт та менінгіт

Симптоми ригідності потиличних м’язів спостерігаються і при інших захворюваннях головного мозку — інсульт і менінгіті. При цих патологіях завжди буде позитивним. Але є тут і відмінності. Так, наприклад, при інсульті симптоми наростають дуже швидко, а ось при менінгіті набагато повільніше.

За клінічними проявами ці патології також схожі між собою, відмінність можна знайти тільки при проведенні пункції, де в першому випадку буде велика кількість еритроцитів, а в другому — лейкоцитів.

інші захворювання

Визначити ригідність можна і при інших захворюваннях, серед яких є і кривошия в дитинстві. Причиною її є ураження гіпертонус тільки з одного боку. Найчастіше така патологія є вродженою. Виявити її можна при повороті голови дитини вправо або вліво.

Остеохондроз шиї — ще одна причина підвищеного тонусу через ураження шийних хребців. При цьому зменшується висота між хребцями, що в свою чергу призводить до зменшення відстані між дисками. Це призводить до здавлення численних нервових корінців, що викликає численні порушення в іннервації внутрішніх органів.

І, нарешті, підвищений тонус іноді з’являється при шийному радикуліті — стані, при якому відбувається запалення нервових корінців. Мускулатура в цьому випадку весь час перебуває в тонусі.

Але перевіряти ригідність потиличних м’язів у всіх цих випадках можна тільки після повного виключення інсульту або менінгіту. У деяких випадках вищеописане стан може спостерігатися і без присутності явних ознак тієї чи іншої патології. Особливо часто це зустрічається у дітей. В цьому випадку можна підозрювати підвищений внутрішньочерепний тиск, який у дітей з’являється на тлі простуди, а у дорослих іноді свідчить про початок пухлинного процесу в головному мозку.

лікування

zatil-m2Так як ригідність — це не самостійна хвороба, а прояв будь-якої патології, то й лікування має бути направлено саме на ізлечіваніе основного захворювання. Як лікарські засоби можуть застосовуватися міорелаксанти, масаж, лікувальна гімнастика, а при запальному процесі — антибіотики або препарати з

При інсульті або менінгіті зазвичай потрібна госпіталізація і тривалий стаціонарне лікування з подальшою реабілітацією. Що стосується дітей, то у них лікування проводиться дитячим неврологом і включає в себе зазвичай масаж, лікувальну гімнастику, вправи, і інші безлекарственниє процедури. Тільки в найважчих випадках, коли консервативне лікування не дало результатів, може знадобитися операція, яка проводиться після досягнення дитиною певного віку.

Оставить комментарий