Зміст:
- Консервативна терапія
- Фізіотерапія
- Шведська гімнастика
- Хірургічне втручання
Латеральний або медіальний епікондиліт ліктьового суглоба, або «лікоть тенісиста» — досить поширене захворювання, що протікає в хронічній формі і найчастіше характерне для спортсменів, особливо тенісистів, боксерів, метальників, штангістів. Крім того, в зону ризику потрапляють маляри та штукатури, а також працівники сільського господарства, наприклад, доярки. При цьому захворювання найчастіше зустрічається у чоловіків у віці 40-50 років.
Також до сприяючих факторів можна віднести наявність хронічної інфекції в організмі, наприклад, карієс, тонзиліт, холецистит і деякі інші. Пов’язано це з тим, що всі це призводить до погіршення живлення колагенових волокон, з яких і складаються всі сухожилля.
Консервативна терапія
Як правильно лікувати лікоть тенісиста? Найважливіше – постановка вірного діагнозу. При цьому до основних помилок можна віднести і перерване лікування, що найчастіше буває тоді, коли симптоми захворювання відсутні, але причина залишається глевким.
Щоб раз і назавжди позбутися від захворювання, необхідно хворому ліктя забезпечити повний спокій. Зробити це можна тільки за допомогою накладання гіпсової лангеты. При цьому правильно підібрана медикаментозна терапія є одним з найбільш ефективних методів. Так можна не тільки зняти симптоми, але і усунути саму причину – запальний процес в області ліктя.
Основними препаратами можна вважати знеболюючі мазі і гелі, і глюкокортикостероїди спільно з анестетиком. До першої групи можна віднести гелі, мазі, ін’єкції і прийом таких препаратів, як:
- Нурофен.
- Індометацин.
- Диклофенак.
- Ортофен.
- Найз.
А ось глюкокортикоїди повинні призначатися тільки лікарем в строгому дозуванні, так як мають чимало побічних ефектів.
Фізіотерапія
Нарівні з призначенням лікарських препаратів при такому захворюванні, як «лікоть тенісиста», проводиться фізіотерапія, яка допомагає зняти больовий синдром і запалення в області ураженого суглоба.
При цьому найчастіше призначаються такі методи, як:
- Парафіно-озокеритові аплікації.
- Ультрафонофорез із застосуванням гідрокортизону.
- Локальна кріотерапія.
- Ударно-хвильова терапія.
Однак перш, ніж починати лікуватися будь-яким з цих методів, необхідно обов’язково проконсультуватися з фахівцем, так як і таке лікування має свої протипоказання, які необхідно враховувати.
Використовувати описані вище методи можна тільки після зняття гострого періоду. А от в момент розпалу запального процесу краще всього скористатися іншими методами:
- Високоінтенсивна імпульсна магнітотерапія.
- Інфрачервоне лазерне випромінювання.
- Крізьшкірна електроанальгезія, яка проводиться за допомогою апарату «Элиман-401».
Шведська гімнастика
Спробувати вилікувати «лікоть тенісиста» в домашніх умовах можна за допомогою спеціально розробленої шведської гімнастики. Для цього необхідно запастися спеціальним тренажером, який можна зробити самостійно. На паличку довжиною 30 – 40 см потрібно на мотузці довжиною 40 – 50 см прив’язати гирку, вага якої повинен бути від кілограма до двох.
Вправа перше. Візьміть паличку так, щоб великі пальці обхоплювали її знизу. Після цього по черзі рухами правої і лівої кисті потрібно спробувати намотати мотузку з гирькою на паличку. Потім за допомогою зворотного руху гирку потрібно розмотати і опустити на підлогу.
Вправа друге. У цьому випадку великі пальці повинні бути зверху, а чотири інші -внизу. При цьому рухами кисті від себе потрібно підтягнути гирку, тобто намотати її на палицю, а потім рухами кистей від себе – розмотати і опустити на підлогу.
Хірургічне втручання
Якщо протягом року інтенсивної консервативної терапії немає ніяких видимих поліпшень, то показана хірургічна операція. При цьому проводиться розсічення м’язів і видалення пошкоджених тканин, які не можуть самостійно відновитися.
Найчастіше операція проводиться за допомогою артроскопа, що не так травматично, і займає менший період післяопераційної реабілітації, який становить не менше 4 місяців. Тільки потім можна знову повертатися до звичайних навантажень на ліктьовий суглоб.
Важливе значення в профілактиці цього захворювання відіграють помірні і дозовані фізичні навантаження, при цьому всі вправи повинні виконуватись під суворим контролем тренера, а найменша підозра на розвиток патології вимагає негайного початку лікування.