Зміст:
- Основні прояви
- Діагностика
- Лікарська терапія
Шийно-черепної синдром, який ще носить назву цервикокраниалгия – неврологічне захворювання, яке характеризується больовими відчуттями в шийно-потиличній області. Код за МКХ цього синдрому — М 53.0. Найчастіше захворювання виявляється у людей похилого віку, кому вже виповнилося 60 років і більше. Що стосується кількості захворілих чоловіків і жінок, то воно приблизно однаково.
Основна причина його розвитку – травма голови або шиї, а також перевантаження шийного відділу хребта, яка виникає протягом тривалого часу. При цьому основними скаргами будуть головний біль та біль в ділянці шиї, а також запаморочення.
Всі ці прояви пов’язані з тим, що відбувається подразнення рецепторів, розташованих в районі зв’язок, міжхребцевих суглобах, м’язах і апоневрозах потиличної частини черепа.
Основні прояви
Запаморочення в цьому разі виникає внаслідок спазму артерій, розташованих в хребті. Ці судини проходять в районі поперечних відростків хребців на рівні шиї. Причому головний біль і больовий синдром в районі шиї з’являється далеко не відразу. Вони розвиваються протягом декількох років.
Болі стають особливо сильними при поворотах голови, при тривалому незручному положенні тулуба. З часом всі симптоми наростають і можуть носити постійний характер. Тому при перших же проявах недуги з лікуванням затягувати не варто, а потрібно негайно відвідати лікаря – невропатолога, який допоможе з’ясує причину патології, і призначить правильне лікування.
До інших частих симптомів цього захворювання можна віднести:
- Шум у вухах.
- Дзвін у вухах.
- Шум в голові.
- Оніміння шкіри на обличчі.
- Оніміння шкіри в області потилиці.
Діагностика
Діагностика включає в себе такі методики, як доплерографія судин шиї, рентгенографія шийного відділу хребта при підозрі на дегенеративно-дистрофічні зміни або магнітно-резонансна томографія шиї (МРТ), яка допомагає виявити ранні ознаки остеохондрозу.
Так як шийно-черепної синдром має досить поширені і часто зустрічаються симптоми при інших захворюваннях, необхідно обов’язково провести диференціальний діагноз з такими патологіями, як:
- Цервикокраниалгия, що з’явилася з-за грижі міжхребцевих дисків.
- Шийна мігрень.
- Синдром хребетної артерії.
- Невралгія потиличного нерва.
- Краниовертебральние аномалії.
Після того, як вірний діагноз буде поставлений, необхідно обов’язково дотримуватися лікування, призначеного лікарем. Самолікування при цій патології неприпустимо.
Лікарська терапія
Лікування шийно-черепного синдрому починають з препаратів з групи НПЗЗ. Найчастіше препаратом вибору стає диклофенак та його аналоги – вольтарен, діклонат і багато інших. Тривалість прийому залежить від інтенсивності больового синдрому, але найчастіше НПЗЗ використовують не більше тижня. При неяскраво вираженому больовому синдромі добова доза 75 мг, при сильних болях — до 150 мг.
Використовувати диклофенак та його похідні можна в декількох формах. Це звичайні таблетки, таблетки пролонгованої дії, супозиторії, розчин для внутрішньом’язового введення.
Другий препарат, який також обов’язковий до застосування — Тизанідин (Тизанідин-Тева, Тізалуд, Сирдалуд). Це міорелаксант центральної дії, який допомагає зняти спазм м’язів.
Приймати Тизанидинудобнее у формі таблеток. На добу – 2 – 4 мг залежно від тяжкості больового синдрому. Для отримання кращого ефекту застосовувати у дозі від 12 до 24 мг, 3 або 4 рази протягом доби. При цьому початкова доза не повинна перевищувати 6 мг, а добова – не більше 36 мг.
При наявності ниркової недостатності дозу слід підвищувати поступово, а початкова добова доза повинна становити не більше 2 мг на добу.
Також під час лікування може знадобитися консультація невролога, рентгенографія шийного відділу хребта і функціональні проби.