Синдром Міллера-Фішера — симптоми і лікування

Зміст:

  • Симптоми
  • Діагностика
  • Лікування

Синдром Гійєна-Барре, або гострий полірадикулоневрит – запальне захворювання аутоімунного характеру. І однією з різновидів цього захворювання вважається синдром Міллера-Фішера, для якого характерна тріада ознак — офтальмоплегія, атаксія і арефлексія.

sin-mf

У чому причина цієї патології, залишається неясним. Тому кажуть, що захворювання носить ідіопатичний характер. Але є інформація, що у деяких пацієнтів патологія розвивалася після перенесених вірусних інфекцій, а також захворювань, викликаних бактеріями і микоплазменными інфекціями. Іноді причиною стає вакцинація.

Деякі фахівці з вивчення цього синдрому кажуть, що захворювання може бути викликане кампілобактеріозом. В Японії були випадки, коли захворювання відзначалося відразу у декількох членів однієї сім’ї, що може свідчити про генетичну схильність.

Хвороба може вражати як жінок, так і чоловіків, причому у представників сильної статі вона діагностується у кілька разів частіше.

Синдром отримав назву від імені невропатолога з Америки по імені Міллер Фішер, який вперше описав його в 1956 році. Саме він з’ясував, що це захворювання є одним з варіантом синдрому Гійєна-Барра, при якому спочатку уражаються руки і ноги, а потім інші частини тіла. У випадку з синдромом Міллера-Фішера спочатку уражаються окорухові нерви, а потім інші частини тіла.

Симптоми

Синдром діагностується за трьома ознаками, які проявляються завжди у всіх пацієнтів з цим діагнозом. Перше, на що слід звернути увагу лікаря – це офтальмоплегія, яка виражається в слабкості окорухових м’язів, що провокує двоїння в очах і затуманення зору.

Другий явний ознака захворювання – порушення координації при рухах і порушення ходи, що пов’язано з атаксією мозкового типу.

І, нарешті, третій ознака – арефлексія, яка виражається в повної втрати рефлексів, найчастіше колінного і ліктьового, а в деяких випадках і інших.

Крім цих ознак, у людини можуть виявлятися й інші симптоми:

  1. Незрозуміла оточуючим мова.
  2. Порушення в роботі сечового міхура.
  3. Відсутність блювотного рефлексу.
  4. Проблеми з ковтанням їжі і слини.
  5. Знижена реакція на біль.
  6. Знижена температурна чутливість шкіри.

Що стосується м’язової слабкості, то цей симптом виявляється зовсім раптово і є несподіванкою для пацієнта, який не підозрює, наскільки серйозним є його захворювання. Також абсолютно раптово можуть виникнути проблеми з диханням і роботою серцево-судинної системи.

Діагностика

Перше, що необхідно зробити — звернутися до невропатолога. Лікар проведе ретельний огляд пацієнта і виявить, наскільки порушені його рефлекси і координація рухів. Після цього проводиться аналіз спинномозкової рідини, в якій зазвичай виявляється велика кількість білка і нормальний вміст лейкоцитів.

Однак на підставі цього ставити діагноз не можна, так як у багатьох пацієнтів з цією патологією яких-небудь відхилень в лікворі не виявлено.

Потім обов’язково проводиться дослідження нервової провідності, а при необхідності може знадобитися МРТ або КТ головного мозку, які дозволять виключити інші аномалії.

Терапія

Лікування синдром Міллера-Фішера найчастіше паліативне, тобто підтримуюче і симптоматичне. При адекватному лікуванні ознаки запального процесу починають знижуватися вже через місяць, а повне одужання можливе протягом 6 місяців. Рецидиви хвороби рідкі і відзначаються всього в 3% всіх випадків.

Пріоритетними методами терапії слід вважати плазмаферез і внутрішньовенне введення імуноглобуліну. Причому обидві ці процедури можна проводити як разом, так і по окремості. Це допоможе знизити аномальну імунну реакцію організму, яка виражається в руйнуванні власних клітин, так і запобіжить подальше прогресування хвороби.

Плазмаферез дозволяє повністю видалити з крові анти-GQ1b-антитіла, які наносять органам і системам всілякі руйнування. І чим швидше це буде зроблено, тим сприятливіші прогноз.

Для більшості людей з цим діагнозом прогноз буде сприятливим. Середній термін відновлення після повного одужання становить до 10 тижнів. У невеликої кількості пацієнтів може з’явитися бульбарний параліч, труднощі при ковтанні та дихальна недостатність, що вимагатиме додаткового лікування.

Оставить комментарий