Зміст:
- Клінічна картина
- Як визначити
- Консервативна терапія
Діенцефальний синдром – велика група захворювань, кожне з яких характеризується ураженням однієї області мозку, а точніше — тієї, де розташований гіпоталамус. Ця частина мозку регулює нейроендокринну діяльність організму, а його нервові шляхи мають зв’язки з усіма відділами головного мозку. Разом з гіпофізом гіпоталамус входить в гіпоталамо-гіпофізарну систему, яка координує роботу нервової та ендокринної систем. Отже, будь-які збої в роботі цієї системи моментально позначаються на функціонуванні практично всіх органів.
Причин для розвитку симптомів діенцефального синдрому може бути велика кількість. Найчастіше це закрита черепно-мозкова травма середньої і важкої ступені тяжкості. Також серед основних причин можна назвати інфекційні та вірусні захворювання, що пов’язано з тим, що судини, які живлять цю ділянку мозку, легко пропускають макромолекули вірусів.
Клінічна картина
Це захворювання має чимало клінічних форм, тому іноді поставити правильний діагноз буває досить важко. Тому на сьогоднішній день в медицині є класифікація цього захворювання в залежності від наявних симптомів.
Нейроэндокринний діенцефальний синдром – розлад діяльності залоз внутрішньої секреції. Основна причина – інфекційні захворювання, черепно-мозкові травми. З-за цього починають розвиватися різні порушення в обміні речовин, призводять до ожиріння, гипертиреозу, набряків і несахарному діабету. Основні скарги припадають на:
- Головний біль.
- Безсоння.
- Напади істерії.
- Постійну нервозність.
Крім того, страждає і статева діяльність, у чоловіків розвивається імпотенція, у жінок відбувається порушення менструального циклу.
Нервово-м’язова форма пов’язана з порушенням роботи м’язової системи. Основні прояви – міопатії та пароксизмальні паралічі, які можуть з’являтися час від часу і не носить постійного характеру.
Вегетативно-судинна форма – одне з найчастіших проявів патології. Основні причини – інфекційні захворювання, наприклад, грип, ангіна або ревматизм. Найчастіше ця форма діагностується у жінок 30 – 40 років. Основні прояви – коливання артеріального тиску, тахікардія або брадикардія, проблеми з диханням. Дуже часто захворювання супроводжується кризами, які у кожного пацієнта протікають індивідуально.
Діенцефальна епілепсія – ще один прояв синдрому, основними симптомами якого можна назвати судоми, під час яких пацієнт може втрачати свідомість.
І, нарешті, останній прояв – це порушення режиму сну і неспання, що погано позначається на самопочутті людини і його працездатності. Хоча діенцефальний синдром має чимало симптомів, його лікування повинно починатися тільки після повного обстеження пацієнта і виставлення єдино вірного діагнозу.
Як визначити
Для діагностики використовуються самі різні методи. Так, наприклад, тут обов’язково використовувати анамнез життя пацієнта, в якому особливу увагу потрібно звернути на всі перенесені інфекційні або бактеріальні захворювання, а також черепно-мозкові травми. Також використовуються аналізи на гормони. Що ж стосується інших методів дослідження – КТ, МРТ, ЕКГ – то якихось явних змін тут не буде, тому проводити ці дослідження вважається недоцільним.
Консервативна терапія
Основне завдання лікування діенцефального синдрому – відновлення обмінних процесів і механізмів, які беруть участь у регулюванні діяльності репродуктивної системи. Найбільш значущі етапи без застосування медикаментів – нормалізація режиму сну та відпочинку, лікування всіх хронічних вогнищ інфекції, приведення маси тіла в норму. Після цього можуть бути підключені фізіотерапія, бальнеолікування, рефлексотерапія.
У тих випадках, коли причиною патології стає пухлина гіпоталамуса, може знадобитися операція з її видалення. При наявності травм головного мозку слід провести всі заходи щодо усунення наслідків травм.
В якості медикаментозного лікування застосовуються вегетотропние кошти, аскорбінова кислота, вітаміни групи В, препарати кальцію, спазмолітики, гангліоблокатори, наприклад, пентамін. З лікарських препаратів нерідко в лікуванні використовуються пирроксан, ацефен, холінолітики. Однак така терапія повинна призначатися тільки під суворим контролем лікаря і в індивідуально підібраному дозуванні.